А як ви кажете – «доцентка виступила» чи «пані доцент виступила»? А чи жартували ви колись, називаючи вчительку вчителицею? Чи потрібні жінкам особливі назви – «математикиня», «мовознавиця», «пілотеса» тощо? Чим є фемінітиви для української мови та українського суспільства? Чого від них більше – користі чи шкоди? Поговорімо про це просто зараз!
Що таке фемінітиви?
Фемінітиви (фемінативи, лат. nomina feminativa, nomina feminina) – в широкому розумінні найменування істот та осіб жіночої статі; у вузькому – найменування осіб та істот жіночої статі, утворені від найменувань осіб та істот чоловічої статі. В українському мовознавстві під фемінітивами найчастіше розуміють вузьке значення цього слова.
Словники зазвичай показують, що слово жіночого роду похідне від відповідного слова чоловічого роду. Як, наприклад, у Словнику української мови в 11 томах:
АРТИСТКА, и, жін. Жіночий рід до артист.
Який вигляд мають сучасні фемінітиви, ви можете побачити тут, у вебсловнику жіночих назв.
Чому чоловікиня – це не мем
Ви, мабуть, бачили мем про те, що від слова чоловік можна утворити фемінітив чоловікиня. Насправді це не зовсім мем! За Біблією, коли Бог створив жінку – дружину для Адама, він оголосив (цитуємо за перекладом Івана Огієнка): «Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка» (Буття 2:23). Проте «чоловікова» – це прикметник (відповідає на запитання «чия?»), а в давньоєврейському оригіналі було два іменники: איש [іш] «чоловік» та אשה [іша] «жінка, дослівно чоловікиня».
Як давно існують фемінітиви в українській мові?
Щоб дати відповідь на це запитання, потрібно спочатку з’ясувати, як давно існує українська мова. Та хай там як, у найдавніших пам’ятках натрапляємо на фемінітиви богиня, але також богиця та божка.
Більшість фемінітивів, які для нас звичні (лікар – лікарка, вчитель – вчителька), функціонує в українській мові споконвіку та масово вживана в художній літературі з XIX ст. Поговорімо про ті, що не були звичними та які «придумали грантоїди». Спойлер: ці фемінітиви набагато старші, ніж ви думаєте.
Ні, не всі фемінітиви утворені на українському ґрунті. Навіть слово княгиня має германське походження, та й богиня – не суто українське: основа бог- запозичена з іранської.
Слово продавчиня використовувалося в розмовній українській мові, го̒ловно в західних регіонах України, за аналогією до польського sprzedawczyni. Що ж до східних областей, то Корпус української мови вперше фіксує продавчиню в романі 1957 р. «У пазурах вампіра», автор якого Андрій Химко – уродженець Черкас. Другий зоряний вихід продавчині в українську літературу – 1972 р. І знову це зробила письменниця з Черкаського краю – Докія Гуменна в романі «Дар Евдотеї».
Якщо ви гадаєте, що фемінітиви застосовують лише щодо живих істот, то ось вам факт, про який не розкажуть на уроках: в українських діалектах, окрім відомих усім клен, кавун, рак (назва хвороби), існують також клениця, кавуниця, рачиця.
Яка користь від фемінітивів?
Фемінітиви – це мовне маркування жіночої статі у професії та в житті. «У цій сфері є жінки», – сигналізують фемінітиви та допомагають уявляти на відповідних посадах, у певних активностях не лише чоловіків за замовчанням. Мовознавиця та громадська діячка, радниця Міністерки освіти і науки з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті Олена Малахова (Масалітіна) переконана: вживання фемінітивів відповідає як духу сьогодення, так і можливостям сучасної української мови.
Виник запит, є потреба часу – називати жінок у суспільних процесах. А оскільки мова – це інструмент нашого спілкування, який передає і уявлення про світ, то звісно ж, українська мова надає засоби, щоб це робити – немає нічого дивного.
Олена Малахова «Фемінітиви — не данина моді, вони властиві українській мові як системі»
Уявімо собі, що ви пишете відгук на фільм. Режисер(ка) цього фільму (у Вікіпедії нічого про стать не сказано, бо стаття є лише англійською і жодних фото) – Чжан Лі. Штучний інтелект також видає дуже непевну інформацію. Як зрозумієте, чи це фільм Чжан Лі, чи все-таки Чжана Лі? Так, є імена, з яких доволі легко вгадати стать. Але якщо Чжан Лі – жінка, то чи не буде помилкою подати її в тексті як його?
Якщо ви або ваші близькі жінки народжували, то, можливо, пам’ятаєте прізвище Апгар. За десятибальною шкалою Апгар визначають показники новонародженої дитини. Вірджинія Апгар (1909–1974) – американська лікарка, фахівчиня з акушерства та анестезіології. І досить тривалий час (доки інтернет був розкішшю) малят оцінювали «за Апгаром», вважаючи, що людина з прізвищем Апгар – чоловік.
Отже, фемінітиви підвищують видимість жінок. Ви точно знатимете наперед, що спілкуватиметеся з людиною жіночої статі. І часто це життєво важливо. Скажімо, є пацієнти (і пацієнтки) для яких питання статі лікаря принципове – наприклад, з релігійних міркувань. Так само жінка, яка пережила сексуальне насильство з боку чоловіка, може отримати чергову психічну травму, якщо допомогу їй надаватиме хірург або психотерапевт чоловічої статі.
1920-ті: хитання між фемінітивами й нейтрально-чоловічими назвами
Але навіть якщо відійти від трагічних ситуацій, то стає зрозуміло: проблема підкреслення-непідкреслення статі зовсім не нова. У XX столітті спостерігаємо деяку неодностайність в українській мові: хтось усіх, незалежно від статі, називає, скажімо, лікарями, а хтось уживає відповідно лікар і лікарка, товариш і товаришка.
Ви, напевно, вивчали в школі творчість Остапа Вишні. Але мало хто знає, що в журналі «Перець», одним із перших редакторів якого він був, публікувалася також авторка-гумористка Софія Воронова – під псевдонімом Гелія Грач. Гумореска, надрукована в четвертому номері журналу від 1930 р., має назву «Про громадянина Чуйка і про трамвай». Діалог між персонажами підтверджує, що сто років тому фемінітиви хоч і були нормальним для української мови явищем, та з приходом до влади совєтів почали потроху здавати позиції під натиском російської мови, у якій називати жінку жінкою було не ок:
Не витерпів громадянин Чуйко:
– Кондукторе, – кричить, – кондукторе! Хіба вам повилазило? П’яний же. Зупиніть вагона!
А кондуктор йому:
– Я, – каже, – не кондуктор, а кондукторка – раз. Це ще хтозна кому з нас повилазило. А по-друге – хай собі людина спить. Коли свою зупинку проїде – заплатить.
Ну а головний редактор «Перцю» Василь Чечвянський у своїх творах (також 1920-1930-ті) послідовно вживав кондуктор і кондукторка. Щоб нікому з читачів не повилазило.
Чи всі жінки хочуть видимості?
Якщо фемінітиви такі зручні, чому ж ми в українській мові не вживаємо їх скрізь? Бо на те є свої причини! Поговорімо і про них.
Так само як для одних важливо знати стать людини, для інших ця інформація може бути осоружною. Якщо ви винесете в заголовок детектива запитання: «Хто крадій?», то читач подумає: злодієм може виявитися як чоловік, так і жінка. Але щойно запитаєте: «Хто крадійка?» – одразу звужується коло пошуку: у злочині винна саме жінка.
Всеволод Нестайко в «Тореадорах з Васюківки» доволі влучно показав стереотипи, який існують щодо титулу професор. А якби одразу сказав професорка, то було б не смішно.
Мирослава Лузіна нерадо сприймає слово перекладачка на свою адресу. Вона вважає, що фемінітиви, навпаки, шкодять рівності в питанні статі. У прагненні вживати фемінітиви Лузіна вбачає іншування жінок, подібне до того, яке практикували в СРСР щодо різних національностей.
В колишньому Радянському Союзі проводилася політика, яка нібито мала на меті досягти всезагальної рівності через знищення відмінностей як між класами, так і між національностями. Але представники «титульної нації» продовжували бути гостро свідомі того, хто тут русскій, а хто нєрусскій. Якою була одна з дій в контексті національного відродження на тлі розпаду Радянського Союзу? Правильно, боротьба проти наявності у паспортах «п’ятої графи», яка всім і кожному повідомляла, якої національності ця людина.
Мирослава Лузіна «Фемінітиви як підніжка гендерній рівності»
На її думку, боротьба за права людей полягає зокрема і в тому, щоб усунути з навколишньої реальності те, що активує стереотипи. Фемінітиви натомість, стверджує Мирослава, підкреслюють ознаки, щодо яких формуються огидні стереотипи про жінок. А отже, виходить, вони є виявом сексизму?
Вам важить, людини якої статі стосується фраза «виступає адвокат Г. Петренко»? Чому? Що від цього зміниться? Це якось змінить оцінку вами змісту виступу адвоката і компетентності здійснюваного захисту? Якщо так, вітаю, – ви сексист(ка).
(Там само)
А що ж у нормативних документах?
Український правопис 2019 року не вимагає, а дозволяє використовувати фемінітиви.
Український правопис не вимагає обов’язкового утворення іменників на позначення осіб жіночої статі. Український правопис у частині 4 параграфа 32 тільки наводить перелік суфіксів, які можуть брати участь у творенні таких іменників
Юлія Чернобров, голова Національної комісії зі стандартів державної мови
Адвокатеса та соціолінгвістка Ольга Шевчук-Клюжева наголошує, що варто розрізняти правопис і стандарт мови:
Правопис – це система правил написання слів. У світовій практиці він є лише одним із елементів мовної кодифікації. Стандарт мови формується значно ширшою системою інструментів: словниками, граматикою, рекомендаціями щодо мовного вживання, термінологічними базами тощо.
Саме так функціонують мовні інституції у багатьох країнах Європи. Тому твердження про те, що правопис «не зобов’язує використовувати фемінітиви», є формально правильним, але методологічно неповним.
Фемінітиви – це не тимчасова мовна тенденція і не предмет політичних суперечок. Це частина ширшого процесу стандартизації української мови, який відбувається в умовах суспільних змін і трансформації мовної політики.
Ольга Шевчук-Клюжева «Фемінітиви, правопис і мовна політика»
Наказ Міністерства економіки від 18 серпня 2020 р. № 1574 вносить зміни до національного класифікатора професій. Відтепер «за потребою користувача при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для позначення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи. Наприклад, інженер – інженерка, верстатник широкого профілю – верстатниця широкого профілю, соціолог – соціологиня». Відповідно затверджено і для чоловіків брат медичний. Ознайомитись зі змінами до класифікатора професій можна тут.
Якщо ви схочете дізнатися про фемінітиви більше, зважити аргументи за і проти, пропонуємо добірку публікацій, що допоможуть підвищити обізнаність: