(Розмова з професором Сергієм Омельчуком)
Не минуло й двох тижнів після нашої статті «Фемінітиви: про що вони для української мови?», як ми знову готові про це говорити! Якщо пропустили, пропонуємо ознайомитись зі статтею.
Чи є фемінітиви нормою сучасної української мови? Звідки вони взялися та як до них ставитися? 18 березня відбулася онлайн-зустріч дискусійного клубу. Спікером ГО «Рух Єдині» став професор Сергій Омельчук, перший проректор Херсонського державного університету. Відбулась без перебільшення найпалкіша за всю історію ГО «Рух Єдині» дискусія!
Не вмістилися в Zoom
З професором Сергієм Омельчуком очільниця ГО «Рух Єдині» познайомилася на науковій конференції в Університеті Короля Данила в Івано-Франківську. «Для мене було відкриттям, наскільки цікаво можна розповідати про фемінітиви», – поділилася Вікторія. І домовилися з паном Сергієм організувати щось спільне та прикладне.
Коли комунікаційний відділ «Єдиних» почав розсилати запрошення на подію, був страх, що до неї поставляться скептично. Адже що перше спадає на думку, коли розмову про фемінітиви починає чоловік? Еге – критикуватиме фемінітиви як явище і скаже, що то «грантожерки все вигадали». Виявилося – це всього-на-всього стереотип. Адже Університет Короля Данила – наукова установа, яка послідовно вживає фемінітиви. І Сергій Омельчук не вперше виступає з цією темою.
Лише за одну добу заявок на участь у дискусії назбирали так багато, що команда ГО «Рух Єдині» захвилювалася: чи витримає Zoom таку кількість слухачів? А це ще раз доводить: тема не просто актуальна – вона сягає глибин української душі. Бо ж Україна – жіночого роду!
Гендерна нейтральність чи гендерне розмаїття?
Буквально з перших хвилин розмови пан Сергій продемонстрував, як можна двома способами звернутися до аудиторії, щоб були згадані і жінки, і чоловіки.
Перший варіант – назвати обидві статі: «пані та панове». Другий – звернутися до публіки загалом, використовуючи збірні поняття: «товариство», «панство».
Цей другий варіант, до речі, використовують і в англійській мові – навіть щодо окремих осіб: police officer замість policeman щодо тих, хто служить у поліції, houseworker замість housewife щодо тих, хто опікується виключно домашнім господарством, – щоб звільнити назви професій і родів занять від стереотипів «чоловіче» та «жіноче».
Для порівняння, у німецькій мові вдаються до обох способів: про вчительок і вчителів можуть сказати Lehrerinnen und Lehrer (на письмі це можна передати як Lehrer*Innen) або ж ужити гендерно нейтральне Lehrkraft «учительський персонал».
Сергій Омельчук також запропонував пройти швидке анонімне опитування про те, хто як ставиться до фемінітивів та наскільки часто їх уживає.
Чому довкола фемінітивів стільки суперечок? Гайда розбиратися!
Спочатку – про роботу
Для чого потрібне взагалі слово? Щоб позначати в мові поняття, яке з’явилося в реальності.
Мова відображає реальну картину світу. Якщо директори переважно чоловіки, то чи з’явиться в лексиконі слово «директорка»? Напевне ні. Але коли в 20-х роках 21 сторіччя жінка на керівній посаді – чи це є якимось унікальним явищем? У Карпатському університеті – це наш партнер – за понад 80 років його існування посаду ректора вперше обійняла жінка. І вона ідентифікує себе як ректорка. Відповідно і для того середовища слово «ректорка» стає органічним у повсякденному спілкуванні.
Сергій Омельчук
Про що йдеться? У листопаді 2024 р. стартувала ініціатива Міністерства соціальної політики України. Відповідно до цієї ініціативи якої українки за державний кошт можуть опанувати 30 професій, що їх традиційно вважали «чоловічими».
Читайте також: Суперсила українських жінок: факти, якими неможливо не пишатися
Отже, якщо є жінки у професії, мають бути і слова, які їх у ній позначають! Чи ні?…
І хіба фемінітиви – експеримент виключно 21 століття? Адже історія мови свідчить: ці слова використовували і 100 років тому.
Що кажуть мовознавці
Український правопис демонструє різноманітні словотвірні форманти (суфікси+закінчення), за допомогою яких можна утворювати назви осіб жіночої статі – представниць певних професій і родів діяльності (дизайнерка, очільниця, поетеса, лемкиня тощо).
Правопис не регламентує норму вживання чи невживання фемінітивів. Він лише фіксує, що такі суфікси є, і показує, як їх потрібно писати. Стильову норму доречності-недоречності правопис не визначає – це вже рівень стилістики.
Сергій Омельчук
Фахівці та фахівчині, які працюють із реальною мовою та/або опікуються мовною нормою, не дійшли одностайної думки щодо фемінітивів. Анатолій Нелюба називає прагнення вживати фемінітиви «когнітивним дисонансом». На думку ж Остапа Українця, дискусія про фемінітиви вже вичерпала себе. Мова, каже вчений, вже не повернеться до свого колишнього стану, ми маємо звикнути до новацій у ній.
Нині покійна Ірина Фаріон, котра свого часу відреагувала на фемінітиви, якими її назвали журналісти, обуреним «Ви що, ненормальні?!», пізніше зазначила, що історія мови фіксує назви осіб жіночої статі, як-от «членкиня» (стосовно Організації Українських Націоналістів); однак мовознавиця проти того, щоб уживати такі слова, як історикиня, бо «міра – це найкраще, що може бути».
Олена Масалітіна (Малахова) переконана: фемінітиви – не данина моді, а усталена в українській мові традиція. До 1930-х рр., каже науковиця, можна натрапити на слово директорка навіть в офіційних звітах.
Геть від москви
Одна з функцій фемінітивів, наголошує професор Омельчук, – викорінення російсько-радянського спадку в українській мові.
Від моменту загарбання українських земель (яке московити називають «приєднанням») росія намагалася й намагається встановити свій лад скрізь. Не стала винятком і мовна політика. Наближення української мови до російської в граматичному та словниковому плані мало на меті розчинити українство в російській імперії, перетворивши всіх на росіян.
Пригадаймо: ще Петро I видав у 1720 р. указ про заборону друкувати нові книжки богослужбовою мовою Русі. Церковну та світську літературу наказано привести у відповідність із московськими. Уже в 1724 р. Синод стягнув з архімандрита Києво-Печерської лаври штраф за друк книги «не совсем с великороссийской сходной». Докладніше про мововбивство в українській церкві можна прочитати в книжці Григорія Півторака «Українці: звідки ми і наша мова» (2014).
Російсько-радянський підхід до української мови мало чим відрізнявся від того, який практикували «при царє». У 1933 р. вийшла друком брошура Андрія Олінтера (Хвилі) з назвою «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті», у якій українські питомі слова оголосили «шкідництвом» і закликали їх позбуватись. На користь тих, які за звучанням і написанням були більш схожі на російські.
Фемінітиви в російській мові вживають переважно тоді, коли прагнуть надати відтінку зневаги. Російські медіа висміювали найменування осіб жіночої статі, називаючи слово продюсерка «должностью из альтернативной реальности».
А що ж в українській мові? Через вплив московської мови багато хто в Україні й зараз вважає, що фемінітиви принижують жінок. Тому нерідко виникають ситуації, коли самі жінки не бажають, аби до них застосовували такі назви, як парамедикиня або речниця. Цього московити й домагалися: щоб українська мова в усьому наслідувала російську. Тож уживання фемінітивів – це ще й спротив русифікації.
Професор Омельчук у загальних рисах ознайомив гостей із методичними рекомендаціями з гендерної чутливості, створеними для Міністерства оборони України, Збройних сил України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та інших установ і організацій.
Поки мовознавці сперечаються, потрібні чи не потрібні фемінітиви, Міністерство оборони, ЗСУ, Розвідувальний орган Міноборони України вже розробили методичні рекомендації з використання гендерно чутливої мови.
Сергій Омельчук
Підкреслювати стать чи статус?
Спікер розповів і про стереотипи щодо фемінітивів в українській мові. Один із таких стереотипів – буцімто фемінітиви іншують жіночу стать.
Чому санітарка, доярка, швачка звучать для більшості нормально, а професорка – уже не завжди? Чому коли слово прибиральниця підкреслює стать, усі ставляться до цього спокійно, та варто сказати деканка або деканеса, як одразу нам нагадують, що треба підкреслювати не стать, а статус?
Гості дізналися, чому аж до 2020 р. не існувало спеціального відповідника до слова медсестра для чоловіків.
Офіцер зі своїм чоловіком локалізували пожежу
Фемінітиви не лише посилюють видимість жінок, зазначає пан Сергій, а ще й допомагають уникнути двозначностей при висловлюванні. Таких, наприклад, як у новині під заголовком: «Офіцер поліції зі своїм чоловіком локалізували пожежу».
Зайдіть у коментарі під цією новиною – там уже таке понаписували! Виходить маячня сивої кобили, коли ми робимо вигляд, що мовна норма мусить бути лише заради мовної норми. Боятися використовувати мовні ресурси, які чітко визначені українською граматикою, не потрібно. Це, навпаки, наша сила.
Сергій Омельчук
Мова буде змінюватися незалежно від того, що люди про це думають
Фемінітиви сприймають негативно здебільшого через те, що ми не звикли до їх уживання в мові, твердить професор Омельчук.
Українська мова дозволяє різні форми ідентифікування. Ніхто не забороняє сказати пані міністр, пані посол тощо.
Сергій Омельчук
Чого точно робити не варто – накладати на свою мову шаблони чужої, озиратися на те, як було колись: мова змінюється, офіційно-ділова мова зокрема.
З фемінітивами – як з борщем: комусь він може подобатися, комусь ні, але це не змінить факту, що борщ – українська страва. Утім, це не означає, буцімто ми маємо переконувати свою родину, що цю страву треба їсти щоденно.
Сергій Омельчук
Найголовніше сьогодні – дійти справедливої перемоги України у війні з росією. Кордони тримають захисники й захисниці, захищають нас побратими й посестри, українці й українки. Молімося та донатьмо в ім’я української перемоги, закликає нас пан Омельчук. А коли переможемо – вивчимо ті фемінітиви, яких не знали, використовуватимемо і далі рухатимемося вперед!
Що почитати до теми
Пан Сергій порекомендував також кілька праць, з якими варто ознайомитися, щоб отримати ширше уявлення про фемінітиви: