Лариса Масенко – відома українська мовознавиця, професорка, провідна наукова співробітниця Інституту української мови НАН України, авторка книжок «Мовна ситуація Києва», «Мова і політика», «Суржик: між мовою і язиком» (насправді не так про суржик, як про українсько-російську мовну шизофренію в Україні), «Мова і суспільство. Постколоніальний вимір», «Образне слово в художньому тексті» та ін. З 1996 р. — учасниця Всеукраїнського товариства «Просвіта». Переживши війну двічі в житті (Другу світову в ранньому дитинстві та повномасштабну війну росії проти України), пані Лариса знає ціну свободі. І може підтвердити напевне, що мова — підмурок справжньої, не формальної свободи нації.
20 січня 2022 р. о 18:00 відбулася зустріч із Ларисою Терентіївною, присвячена історії української мови, взаєминам між українською та російською, а насамперед – ролі мови у становленні нації. Говорили також про нагальні проблеми сучасної української живої мови та про те, який психологічний трюк з українською культурою активно відпрацьовувала російська пропаганда.
Запрошуємо ознайомитися з основними тезами виступу пані професорки та закарбувати їх у своїй пам’яті.
• Мова — це цемент нації, це культура, це спосіб думок, це захист від загрози глобалізації.
• Україна має формуватися як національна держава, основа ідентичності якої – мова.
• Пересопницьке Євангеліє 16 ст. вважається першою пам’яткою української мови, тому що під час перекладу зі церковнослов’янської в ньому з’явилося дуже багато української лексики.
• Українська розвивалася синхронно із європейськими мовами. Фактично, українська була мовою Великого Князівства Литовського, адже всі документи писалися староукраїнською мовою.
• Після приєднання до росії росіяни привласнили українську історичну Київську Русь. І це було зроблено через лінгвістичну теорію «трьох братніх народів».
• Також росіяни привласнили церковнослов’янську мову, на основі якої вже й будували літературну російську мову.
• Упродовж 19 ст. українська літературна мова формувалася у двох варіантах – західноукраїнському та східноукраїнському. На сході, через постійні заборони, українська розвивалася лише у художній літературі. На заході, який перебував під владою ліберальної держави, українською послуговувалися в освіті, науці, адміністрації, публіцистиці. Саме у західних областях сформувалася потужна українська інтелігенція.
• Радянська мовна політика була дуже підступною. Українська та білоруська мови штучно зближувалися, уніфікувалися до російської.
• Шістдесятники закликали боротися з русифікацією, повертатися до української мови. Вони стверджували, що наша мова та культура дуже сильні.
• Усне мовлення набагато важливіше від писемної мови. Під час розмови відбувається «рух» мови, з’являються нові слова, реалізується творчий потенціал.
• У російській мові часто звучали й звучать імперські наративи. Тому її потрібно викорінювати з українського суспільства.
• «Російська мова в Україні закінчилася в Бучі, на перехресті вулиць Пушкіна і Лєрмонтова», — цитував Іван Малкович.
• Російська мова – це велика чорна діра. Тому українці повинні активно переходити на українську, має створюватися україномовне середовище. На основі мови ми побудуємо ту європейську державу, про яку ми мріємо.
• Суржик зникає під тиском правильної літературної мови. Коли створюється незалежна національна держава, мовні суміші, які виникли внаслідок пристосування до мови колонізатора, зникають, замінюючись на повноцінні територіальні діалекти або літературну мову.
• Не можна критикувати блогерів, які вживають суржик, активно володіючи літературною мовою. Вони використовують суржик для гумору – і ще, як говорила Татуся Бо, щоб залучити до себе ту аудиторію, яка говорить суржиком. І поступово ця аудиторія переходить на літературну мову.А якщо ви хочете дізнатися більше, пропонуємо переглянути запис зустрічі з Ларисою Масенко на YouTube-каналі «Єдині».