4 жовтня 2022 р. о 19:00 відбувся надзвичайний етер. Глядачі зустрілися з Марічкою Падалко – ведучою ТСН на 1+1. А ще Марічка – випускниця Київського національного лінгвістичного університету, колишня студентка факультету журналістики Університету штату Флорида, ексспівробітниця Української служби BBC в Лондоні та мама сина і двох доньок.
Марічка Падалко віддавна допомагає ініціативі «Навчай українською» – ще відколи в рамках цієї ініціативи було створено курси української мови для керівників позашкільних закладів. Пів року потому набув чинності Закон про функціонування української мови як державної. «Ми розуміємо, що гуртки, секції мусили перейти на українську за законом, але ми хотіли підтримати викладачів, батьків і дітей та довести, що цей перехід може відбуватися природно і з великим бажанням».
З модераторкою, засновницею проєкту «Єдині» Наталкою Федечко обговорили найважливіше: навіщо переходити на українську; які особливості переходу на українську в дітей та дорослих; як зберегти мовну стійкість у російськомовному місті – й загалом чому часом буває так складно українцям в Україні спілкуватися державною мовою. А ще Марічка поділилася чудовою історією особистих взаємин з українською мовою та дала кілька цікавих порад молодим батькам.
- Більшість спікерів ініціативи «Навчай українською» розповідала, що до української мови кожен прийшов у певному віці. Ніхто з нас не був із того середовища, де українською розмовляли з самого дитинства.
- Мій дідусь – тато мого тата, – викладав українську мову й літературу та був автором підручників. А материн батько створював аранжування для українських пісень. Те, що мої батьки виросли русифікованими і російською мовою виховували мене, – наочний приклад того, що відбувалося в Україні з русифікацією і з нівелюванням значення української мови.
- Завжди складно почати говорити українською з тими, з ким ти все життя розмовляв російською. Я зі своїми батьками перейшла на українську тільки зараз, під час війни. Проте з моїми дітьми вони говорять лише українською, ніколи з ними не спілкувалися російською.
- Знаючи українську й англійську, я, власне, отримала ту роботу, яку я отримала. Але українська мова стала мені близькою не через роботу, а через те коло спілкування, в якому я почувалася дуже комфортно.
- Під час навчання у Сполучених Штатах я відчула, що українська – це дуже круто! Нею круто сперечатися, жартувати. І нею круто відрізнятися!
- Українська мова стала мою нашого з чоловіком кохання, а ще – першою мовою наших дітей. До речі, мій чоловік опанував українську мову завдяки тому, що читав дуже багато вголос.
- Дитина, яка народжується в цей світ, не знає, якою мовою ви говорили раніше. Вона сприйматиме вас тією мовою, якою ви почнете з нею розмовляти. У батьків є можливість не лише ростити людину, яка говоритиме українською, а й зростати разом з дитиною в українськомовному світі.
- Виховувати українськомовних дітей 15 років тому було досить складно. Коли дитина потрапляла до дитсадка, вона чула різні мови, й у голові виникала така собі каша. Тут потрібна велика наполегливість батьків, щоб дитина не втратила мови, яку їй дає родина.
- Я ніколи не платила за те, щоб моїх дітей розважали російською. Якщо агенція не мала українськомовних аніматорів, то ми зверталися до інших. Я хотіла, щоб діти змалечку відчували: українська мова – це не тільки мова вчителів і домашніх завдань, а й мова розваг і задоволення.
- Викладачі танцювального гуртка перейшли на українську та просили моїх доньок бути порадницями, підказувати й виправляти. Дуже важливо, щоб на гуртках і секціях тренери говорили українською про те, що дітям подобається.
- Середовище задає тренд! Коли тренери у спортзалі почали говорити українською, виявилося, що й усі відвідувачі теж можуть спілкуватися українською. Я не впевнена, що вони стовідсотково українськомовні у своєму побуті, однак почали казати одне одному «доброго ранку», щось обговорювати українською… І все добре, і все працює!
- Говорити українською – це означає бути освіченою людиною. Що освіченіші мешканці певного району Києва, то більше там чуєш української мови.
- Зараз у наших головах відбувається психологічний злам. Багато чого залежить від того, як ми виховуємо дітей. Серед однокласників моєї доньки багато тих, хто говорить українською вдома, але потрапляє під тиск більшості у школі. Тому це величезна праця батьків – пояснювати дітям, чому вони мусять зберігати ідентичність.
- Коли мені доводиться говорити російською мовою з гостями, які не знають української, для мене це виклик. Я добираю слова, йдучи через англійську, мені підказують… Думаю, коли Зеленський каже, що не може згадати російське слово, він не бреше.
- Мовне законодавство важливе, але ще важливіші, на мій погляд, лідери думок. Вони чинять сильніший вплив на свідомість молодого покоління. Українськомовний пісенний альбом справить відчутніший ефект, ніж ухвалений Верховною Радою закон.
- У моїх дітей є онлайн-друзі з Казахстану, які розучують українські пісні та записують на аудіо, як вони їх співають. Нещодавно це була пісня Христини Соловій.
- Нині відбувається війна не лише за території, а й війна світоглядна. Важливо розуміти, за що ми воюємо, хто свої, а хто вороги. І коли ти за кордоном, важко зрозуміти, хто перед тобою – росіянин чи українець, – якщо ти чуєш російську мову.
- У нашій медіашколі ми заохочуємо учнів читати вголос. Я раджу збірку Надійки Гербіш «Теплі історії до кави» – це короткі оповідання, 5-7 сторінок завершеної історії. Ви можете сісти, 20-30 хвилин почитати, розробити свій мовний апарат і при цьому ще отримати естетичне задоволення.
Більше – у запису трансляції на YouTube-каналі «Рух Єдині».