А чи знали ви, що Тарас Шевченко досить своєрідно боровся з тілесними покараннями в школі та з малих літ знався на творчості Григорія Сковороди? Розповімо докладніше.
Уперше Тарас потрапив на навчання восени 1922 р. Школа (насправді хата, трішки більша за інші) була розташована в селі Керелівці, Тарас мав повних 8 років, і першим його вчителем став місцевий дяк Павло Рубан на прізвисько Совгир.
Навчання рідною українською мовою заборонили ще у XVIII столітті, тож викладали учням церковнослов’янською. На уроках вивчали буквар та християнську літературу – Часословець, Псалтир, Апостол. Читали звичайно вголос, школа гула, наче вулик, і годі було в тому гаморі щось розібрати.
Тож не дивно, що Тарасові наука не дуже заходила: “Вийду я з школи на вулицю, гляну на яр, а там мої щасливі ровесники грають собі на соломі біля клуні, не знаючи, що є на світі і дяк, і школа. Дивлюся, було, я на них та й думаю: чому я такий безталанний, нащо мене сердешного мордують над букварем отим клятим?”
За прогули, авжеж, на учнів чекала сувора кара. Та й не лише за прогули! Будь-яка, навіть найдрібніша провина – і школярів шмагали різками. Павло Рубан не жалів своїх підопічних: “Було, б’є і наказує, щоб сам ти лежав, не кричав, а “не борзяся” виразно читав “помни день субботний””, – згадував Тарас.
Однак саме завдяки вчителю Совгиру юний Шевченко познайомився з творчістю Григорія Сковороди. Поезії Григорія Савича Тарас переписував із зошита Павла Рубана на папір, добутий невідь-як – адже натоді це було дороге задоволення! У присвяті Андрієві Козачковському Шевченко згадував, буцімто крав гроші в Совгира, щоб купити “паперу аркуш” і зробити собі маленьку книжечку. Саме в такій саморобній книжечці, напевно, діставали нове життя сковородинські псальми. Про той зошит згадано й у повісті “Княгиня”.
Тарас Шевченко не лише добре знався на доробку українського філософа, а й присвятив йому жменьку слів у передмові до “Нездійсненого видання Кобзаря”. Спойлер: ті слова були не те щоби похвальні!
До речі, якщо в тому-таки “Козачковському” Тарас Григорович нічого не додумував, то книжечка мала б містити ще кант “Три царіє со дари” – фрагмент різдвяної вистави (вертепу) XVII-XVIII ст.
Після батькової смерті Тарас Шевченко розпочав самостійне життя: він працював і навчався в нового дяка Петра Богорського. Про нього Тарас відгукувався так: “Цей перший деспот, на котрого я наткнувся в своєму житті, поселив в мені на все життя глибоку відразу і презирство до всякого насильства однієї людини над іншою”. Богорський був п’яницею і часто по кілька днів проводив у шинку. Одного разу “педагог” прийшов до школи, ледь тримаючись на ногах. Тарас (якому тоді, до речі, тринадцятий минало!) зв’язав його і висік різками, а тоді покинув школу. Хай як Богорський приховував цей епізод від односельців, але швидко чутки про те, як учень “виховував” свого вчителя, рознеслися хутчіше за вітер; майже мемною стала фраза: “Тараса на тебе нема!”.
Так народжувався справжній бунтівник, вдача якого відповідала його імені. Адже Тарас, за однією з версій, пов’язане з грецьким ταραχή “бунт”.