Авторка щемливого “Невідісланого листа Примадонні” Тетяна Белімова про Крушельницьку: “Соломія була не просто співачкою, насамперед вона була актрисою. «Удавачкою», як називали її вдома.
Тому її хотіли всі театри Італії, тому Лисенко в 1899 році передав саме їй три ніде ще не публіковані твори, а генерал Іванов в офіційній довідці за березень 1899 року зазначав, що оперний збір у Петербурзі за участю Крушельницької становить чи не втричі більше, ніж за участю її колеги – Яніни Королевич-Вайдової.
Львівську консерваторію Крушельницька закінчила з медаллю і відзнакою в 1893 році. Екзаменаційна комісія записала в дипломі молодої співачки: «Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі, дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, освіта музична, почуття краси, природна зовнішність, сценічна постава, словом, усі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають їй в артистичному світі найкращу будучність».
Призначили день весілля, розіслали друковані запрошення. Та перед самим весіллям зайшла розмова про музику і спів. Наречений категорично заявив: «Жінка не повинна займатися музикою, а тим більше виступати в концертах, у театрі. Це не підходить для неї…».
Тож нічого дивного, коли на запитання молодого, які замовляти шлюбні обручки, вона категорично відповіла: «Жодних!»
Соломія розірвала заручини і поїхала вчитися до Львівської консерваторії. На той час їй було всього лишень вісімнадцять років. Треба було мати неабияку сміливість і силу волі, аби зважитися на такий вчинок і відмовитися від кохання. Напевно, це рішення далося їй дуже важко, не кажучи вже про те, якому тискові з боку рідних довелося опиратися…
Цілком очевидно, що власне життя Крушельницька присвятила музиці і просто не могла відповісти на жодні почуття, якими б щирими і добрими вони не видавалися”.
За нарисом Тетяни Белімової «Невідісланий лист до Примадонни». Покликання на книжку, один з нарисів у якій присвячений Соломії Крушельницькій: https://www.yakaboo.ua/ua/l-viv-pani-panjanki.html