“Чому у нас війна? Тому, що тут утискають російськомовних”. Саме такою тезою у своїх соцмережах поділилася донька президента федерації дзюдо, дніпровського депутата від ОПЗЖ та бізнесмена Михайла Кошляка Єлизавета.
На думку дівчини, україномовне населення розпалює ворожнечу і створює проблеми російськомовному населенню України.
Та чи дійсно це так? Чи справді ми з вами і ще понад 30 млн українців займаються лінгвоцидом? Саме про це і хочемо розповісти.
Донедавна в державних школах України створювали російські класи, на телебаченні не було заборон на поширення російськомовного контенту, українські фільми та серіали знімали російською. Це було за часів СРСР, цю ж традицію десятиліттями зберігали після здобуття Незалежності.
Навіть після початку повномасштабного вторгнення у нашій країні можна вільно робити російськомовний контент у соцмережах та відеохостингах (один YouTube чого вартий).
А що ж стосується української мови в Україні? Чи підтримували росіяни так само ревно українську на теренах нашої держави?
Звернемося історії. Лише за часи незалежності в Україні ухвалили ряд антиукраїнських мовних законів. Наприклад, так званий “закон Колесніченка-Ківалова”, який передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10 %.
Лінгвоцид досі триває на тимчасово окупованих територіях, де українську мову викладають одну годину на тиждень (і лише в деяких школах). У містах забороняють україномовну рекламу, видавничу продукцію та аудіо-візуальний контент.
Утиски російської мови в Україні, на щастя, існує лише у головах певних прошарків людей. Але, на жаль, у це продовжують вірити.
Пам’ятаймо, що мова – наша зброя. Розмовляймо українською та будьмо у цьому #єдині