Дорослі ходять на розмовні клуби, вдосконалюють українську мову на курсах, а їхні діти дивляться російські блоги? Анастасія Муцей, парамедикиня і молода мама, переконана: щоб достукатись до підлітків, потрібні інші методи. Про це й говорили 7 травня 2025 року в столичній “Освіторії” разом з “Єдиними”.
Анастасія Муцей у 22 роки змінила університетські конспекти та роботу в IT на бойовий вишкіл. Під час виконання завдання була поранена через російський обстріл. Але лишилась і далі лишається сильною та підбадьорює інших у найтяжчі хвилини: “Війна — це смерть, а після смерті завжди зароджується життя”.
Саме завдяки військовим ми зараз можемо писати, а ви – читати цей текст українською. Пам’ятаймо про це щомиті.
До лютого 2022 року амбасадорка 37-ї хвилі “Єдиних” також спілкувалася російською. Змінити мову можливо! На розмову в “Освіторії” Анастасія прийшла разом із маленьким сином Олександром-Павлом. Модераторкою зустрічі була викладачка української, мовна тренерка, сертифікована наставниця, модераторка граматичного курсу та розмовних клубів руху “Єдині” Діна Мущенко.
Бути в контексті
“Коли я була підлітком, у моєму оточенні ніхто мовних питань особливо не порушував. Я споживала російськомовний контент, бо його споживали всі: усі про це говорили, усі слухали плюс-мінус однакову музику, ходили на концерти – оті всі реп-групи виступали російською мовою.
Є одна дівчина мого віку, ми з самого дитинства зростали разом і, зрозуміло, розмовляли російською, споживали один і той самий контент. І вона на початку повномасштабки виїхала в Польщу, мову не змінила. Те, що її два найкращих друга воюють, її взагалі ніяк не торкнулося. Незважаючи на те, що один з її друзів загинув, вона виставила якусь сторіс в «Інстаграм» під російську пісню. Я обурилася, і вона написала мені: «Ну це ж не росіяни, це ж Казахстан (чи якась там країна)». Тобто її ніяк не змінило ані повномасштабне вторгнення, ані втрата найкращих друзів – вона не в контексті. І це не підліток, їй 26 років, як і мені, у якої вже має бути якась клепка і розуміння життя цього”.
Змінювати оточення
“Я не знаю, як би було, якби все моє оточення балакало російською мовою – от наприклад, я була б у якійсь бригаді і всі військові там розмовляли би російською… Мені здається, це все одно б відчувався якийсь тиск і хотілось би перейти на російську мову, аби було комфортніше з ними спілкуватися. Тому хай люди змінюють оточення і все, що вони споживають”.
Бути прикладом
“Єдине, як ми можемо вплинути на покоління, яке зараз зростає – це бути для них прикладом, щоб вони хотіли наслідувати тебе, твою історію. Щоб вони ставили за кумирів людей, які говорять українською, які просувають українську культуру. Щоб вони хотіли наслідувати ось цю українську культуру історію вивчати і розмовляти українською мовою.
Зараз я проживаю у Львівській області в селі. Мене запросили в школу на День добровольця – розповісти свою історію. У цій школі підготували концерт, усе було пов’язано із війною. Потім вийшла вчителька і каже дітям… (а там була я і ще чинний військовослужбовець, який повернувся з полону)… і вчителька питає: “От, діти, ви коли послухали те, що розповіли вам наші захисники, можливо, ви перестанете дивитись російськомовний тікток?” І один хлопчик сказав: “Ні, не перестану”.
То, значить, ми погано там балакали, якщо є проблема з усвідомленням того, що цей контент вбиває. Не кажучи вже про те, наскільки це велика пропаганда.
Через агресію до підлітків не достукаєшся, їх не варто тикати носом. Це краще виховувати з самого дитинства – любов до України, до своєї держави і розуміння, що росія – це ворог і всі рускоговорящіє теж.
