«І, що б у житті не сталось, вертаюсь туди, де ти – туди, де дівоча сталість не втомлюється цвісти…» Не пам’ятаю, де й коли я чула цю пісню, та й менше з тим. Що це за дівоча сталість, яка цвіте? Виявляється, то одна з народних назв Taraxacum officinale, тобто кульбаби. А ще вона – вовчий зуб, хлопців любов, пустодуй, падиволос… Сонечковою донечкою назвав її поет Богдан Стельмах – так, той самий, на чиї слова співають «Поглянь, усе навколо зацвіло…»
Рослини – наші старші сестри, до яких люди охоче зверталися, щоб вилікувати, заспокоїти, приспати, приворожити, відігнати, вбити… Вони годують, напувають, одягають і прикрашають. А ті, що ростуть в Україні, мають особливу силу, адже пов’язані з нашою землею-матінкою, дужою і люблячою.
Сьогодні, на честь наближення літа, говоримо про рослини – чому так називаються, чим корисні та що символізують. Ми розповімо трішечки з того, що читали, чули, бачили самі. А ви діліться своїми знаннями і спогадами!
Ряст
Ця квітка схожа на мініатюрного півника – бадьорого птаха, що пробуджує своїм співом усе навколо. Тож і називають ще ряст у народі кукурічки, півники, когутики. За легендою, одна відьма розсердилася, що півень не давав їй спати, кукурікаючи, тож перетворила його на рослину, щоб та мовчала.
Топтати ряст означає «жити». Бо ряст – символ життя. Зустріч весни супроводжувалася топтанням рясту з примовкою: «Топчем, топчем ряст, ряст! Хай здоров’я дасть, дасть!», – як це робить на цьому відео український ансамбль «Коралі». А ще відвар рясту вважався ефективним при переляку й епілепсії. Одначе пробувати не радимо: рослина отруйна, а в бульбах містяться наркотичні речовини.
Слово ряст походить від рясний (хто там запитував про спрощення в групах приголосних?) і часто позначає не окрему рослину, а перші весняні трави взагалі.
Чистотіл та ластівки
Назва відразу вказує на те, що рослина чистить тіло. Але не лише тіло, а ще й посуд! Гарячий відвар використовували для дезінфекції глечиків та горнят, звідси назви глекопар, парило, гладушник (гладушка – глечик). Він і бородавник, бо виводить бородавки, і глистник, і печінкове зілля (порадити використовувати чистотіл усередину не можемо, сік рослини отруйний!), і жаб’яче, песяче молоко (через «немолочний» колір соку)…
А ще – ластовичник, прозорник, адже існує легенда, що ластівки знезаражують чистотіловим соком очі своїм ластів’ятам, і ті починають бачити.
Лісовий язик
Це одна з назв конвалії (слово convallium з латини перекладають як «з долини», що вказує на місце поширення – долини, улоговини). А ще – лісовий виноград (бо супліддя трішки – ну зовсім трішки! – схоже на виноградне ґроно), вовча кукурудза (оце вже ближче, та й «вовча», бо отруйна!), заяче вушко (через форму листків), сльозик (бо дрібні квітки конвалії – як сльози, що їх виплакала чи то лісова фея, чи то якась богиня, чи Діва Марія). Легенди пов’язують появу рослини зі срібним сміхом закоханої лісової Мавки.
Свого часу з конвалії виготовляли ліки проти серцево-судинних захворювань, а також сечогінні. Рослину використовували і в магії – для розлучення, для віднаджування закоханих.
Барвінок, що завжди перемагає
Символ вічного життя, яке не боїться ні снігів узимку, ні спеки влітку. Походить від латинської назви Vinca, яка, своєю чергою, утворилася з дієслова vinicere 1. перемагати 2. обвивати. Усе, чого торкається барвінок, отримує безсмертя. Саме тому вінки та гірлянди з цієї рослини використовували для весільних обрядів – щоб шлюб був міцним. А ще екстракт з барвінку знижує кров’яний тиск.
Якщо дівчина довго не виходила заміж, про неї казали, що її ще «барвінчик не знайшов». Бо барвінок мав і приворотну силу. Вважалося, що, якщо дівчина й хлопець разом з’їдять кілька листків «барвінку хрещатого», вони закохаються одне в одного. Відьма могла, натерши своє тіло соком рослини, літати.
Звіробій не б’є звірів! Чи б’є?..
Цю рослину ще називають заяча крівця, молодецька кров, стокрівця («заячий» в народних уявленнях –синонім до «несправжній», а сік звіробою таки нагадує кров!), здорівник (бо дарує здоров’я), а також коса Богоматері (верхня частина рослини схожа на волосся; Богоматір згадують у зв’язку з Успінням Пресвятої Богородиці 28 серпня).
Учені сумніваються, що назва звіробій – українська. Вона прийшла в нашу мову або з тюркських (джерамбай означає «той, що гоїть рани»), або з білоруського дзірабой (бо й серед українських народних найменувань є діробій, та й латиною Hypericum perforatum, де perforatum – продірявлений).
Звіробій – універсальна трава, що допомагає і травній системі, й ЛОР-органам, і серцево-судинній системі, і при загоюванні ран його використовують. А ще вірять, що засушена рослина, схована в потаємному місці, здатна захистити оселю від «лихого ока». Звіробій «працює» так, що погана людина просто не схоче приходити до цього дому. Гілочку звіробою ховали у взуття «на удачу», а також прикріплювали до свого одягу вагітні, щоб оберегти майбутнє дитя.
Цю рослину ви точно бачили!
Настав час дізнатися, як вона називається. Наукова її назва – зірочник (калька з латинського Stellаria). Через те, що стебло рослини колінчасте, ніби в усіх місцях переламане, її кличуть перерванець. Крім того, вона білило, бо її сік відбілює шкіру, і чистець, бо допомагає при запаленнях очей, і грижник, бо лікує грижу. І стонога, бо її стебла розгалужуються навсібіч.
Вірили, що коли зірочник рясно розрісся біля оселі, це віщує багатство господарям. Але для цього жмуток цього зілля треба було покласти біля входу в будинок і сказати: «Стонога-сестрице, не гнівайся! Тобі піти, а нашому багатству рости».
Соняшник замість рашистської неволі
Хтось, почувши соняшник, сонях, згадує картину Ван Гога, хтось – легенду про матір, яка з землі стежить за сином-Сонцем. «Соняшником» називають щорічний конкурс із української мови для школярів. А природознавчий – латинською назвою соняшника Helianthus (від грецького імені Геліоса, бога сонця).
Відвар із листя соняшника допомагав лікувати бронхіальну астму, жовтяницю, метеоризм. Вірили, що той, хто покладе квітку соняшника під подушку, зможе побачити пророчий сон.
Але найбільшої слави соняшник здобув завдяки Генічеську, що на Херсонщині. Жінка-українка сказала російському окупанту: «Поклади насіння собі в кишеню». Адже той, хто прийшов з війною на нашу землю, мусить загинути. Тож і соняшник від 2022 року – символ смерті загарбників, які стануть добривом для наших полів.
Хочете дізнатися більше?
Радимо книжки, що познайомлять вас із сестрами нашими старшими ближче (але це, звичайно ж, не повний перелік):
Киричишина К., Рідкодубська В., Семенів О., Куньєва В. Рослини в міфах та легендах. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2012.
Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Київ : Науковадумка, 2004.
Мирошнікова В., Мирошнікова Д., Панкова М. Дитяча енциклопедія. Рослини. Харків : Фоліо, 2013.
Сабадош І. Українські назви рослин. Історія, етимологія. Ужгород, 2019.