– Андрій Ковальов, засновник ГО “Спільномова” :
- Створити в Києві центр розвитку української мови, який буде займатися вимірюванням мовної практики дітей.
- Розробити методи для покращення дитячого мовлення.
- Регулярне навчання педагогів.
- Інструменти для батьків: підбірки контенту, що розвивають мовлення.
- Організувати комфортний простір для батьків та дітей для практики української мови.
– Тарас Кремінь:
- Прибрати усі наявні візуальні маркери зросійщення, як прибрали російські вивіски та Катерину з Одеси.
- Важливо фінансово підтримувати вчителів, які працюють у населених пунктах прифронтових та деокупованих територій під обстрілами.
– Наталка Федечко:
- У дитячих садочках порювати серед батьків і дітей матеріали, де будуть ютуб-канали з українськомовним контентом.
- Заборонити в школі розмовляти російською.
- Робити українськомовний контент різноманітним.
– Ганна Старостенко:
- Розробити та впровадити дієву процедуру відповідальності за недотримання мовного законодавства в Києві.
- Спланувати створення більшої кількості якісного, культурного, інформаційного українськомовного контенту.
- Звертати увагу на позашкільні заклади освіти та масово й системно впроваджувати українську в цю сферу освіти.
- Створити декаду української мови.
- Розробити в Києві мовну концепцію, яка зможе запропонувати кожному мешканцю, включаючи переселенців, у не нав‘язливій, а спонукальній формі, змінити мову спілкування.
– Ірма Вітовська :
- Вдосконалити та пришвидшити конкретну процедуру покарання за недотримання закону про мову.
- Військові хочуть повернутися в україномовний простір, тож ми маємо його створити: ті, хто в тилу. Зробити емоційну прив’язку до мови.
- Виключити корупційну складову у виробленні медійного продукту.
- Потрібно розробити для кожної вікової групи вивчення історії, починаючи від історії рідного краю до загальної історії України.
- Проводити профілактичні бесіди щодо спілкування російською в школах.
- Робити конкурси на переклади ігор максимально прозорими, аби кошти йшли саме на те, на що їх виділили, робити ухил на якість перекладу.
– Людмила Таболіна:
- Починати процес українізації не з 1 вересня, а ще на етапі дошкільнят.
- Здати всі російськомовні підручники, методички тощо на макулатуру.
- Створити при кожній школі та садочку розмовні клуби української, збільшувати їхню кількість.
- Розвивати медіаграмотность школярів і вчителів.
- Популяризувати українську через різноманітний дитячий контент.
- Вилучити російськомовних авторів зі шкільної програми.
- Зробити преференції, аби батьки розмовляли з дітьми вдома українською.
- Робити українськомовні гіди закордоном
– Роман Матис:
- Нині потрібно лише посилювати відповідальність за недотримання мовного закону, бо всі документи, законодавство та база вже створені та затверджені.
– Андрій Шимановський:
- Для дітей створювати живу українську.
- Скасувати канонізацію української мови, щоб більше дітей нею користувалося та не боялося.
- Впровадити українську не як офіційну, а як повсякденну.
- Штрафувати вчителів за використання російської.
- Робити переклади, особливо популярних ігор українською мовою.
- Фінансувати український контент, щоб контент виглядав не менш привабливим за російський, в який постійно вкладають багато грошей.
– Олексій Суханов:
- Ми маємо бути рибалками. “Підсаджувати” наших діточок на гачок української мови. Примножувати медійний продукт українською для дітей.
- Вкладати гроші. Не обійтися без великих фінансових витрат, тому що треба збільшити виробництво медіапродукту: ютуб, мультфільми для дітей. І робити це з віку, коли діти ще тільки починають вчитися говорити. Ці фінанси будуть витрачені на майбутнє і безпеку.
- Робити інформаційні та медійні кампанії про дотримання чинного мовного законодавства.
- Ми маємо постійно публічно та медійно демонструвати усьому світу і кожному в Україні відчайдушну наполегливість просування української мови.
- Піднімати питання якості україномовного контенту для усіх вікових категорій. Робити так, аби контент зацікавив споживача.
– Вчителька та мовна волонтерка Ірина Чумаченко із Сумщини:
- Посилити виконавчий контроль закону про мову. Не перекладати відповідальність за його дотримання на вчителів.
- Стежити за якістю розмовних клубів української в прифронтових областях.
- Відзначати вчителів, які є прикладом для дітей.
- Робити акцент на навчання батьків, щоб вони говорили зі своїм дітьми українською.