Його також вважають класиком кримськотатарської літератури, оскільки одним із перших описав їхній побут.
Почав писати, аби вразити перше кохання у 12 років.
Родина не мала грошей на його навчання, мати осліпла, а батько помер. Михайло вчився вдома та екстерном склав іспит на народного вчителя.
Критик після прочитання його першого оповідання порадив Коцюбинському більше ніколи не писати.
Дружина Коцюбинського Віра Дейша мала дворянське походження.
Віра часто редагувала твори Коцюбинського.
Дуже любив квіти, постійно носив їх у бутоньєрках і щиро тішився, коли одного разу його назвали соняхом.
Олександра Аплаксіна, в яку Михайло закохався на роботі, була росіянкою, на 16 років молодшою за нього, яка вчила українську, щоб читати його твори.
Коцюбинському бракувало грошей на утримання сім’ї, тож на його лікування кошти шукала дружина Віра.
Працював в Одеській філоксерній комісії, створеній урядом для боротьби з брунатно-зеленою тлею, що знищувала виноградники. Коцюбинський їздив від села до села, обстежував плантації виноградників.
Був противником царату, але перебував на державній службі.
Вважав себе українським письменником, але був змушений говорити російською.
Він казав, що його цікавить західноєвропейська література, а не слов’янська. Тож для тогочасної літератури він став досить несподіваним автором.
Помер всього у 49 років.
Дружина Віра заборонила на похороні приймати квіти від його коханки Олександри Аплаксіної. Але та передала вінок із цвіту яблуні.
Двоє синів Коцюбинського були розстріляні у 1937 році.
Плекаймо українську та знаймо своїх геніїв!