“Я з Казахстану. Мої батьки приїхали туди з росії, піднімали цілину. Там було дуже багато національностей, у нашому населеному пункті жили здебільшого німці. Коли я приїхала в Україну, мені було 30 років. І мої діти пішли вже в українську школу. Українська навколо мене була, бо я живу на Львівщині, але сама я нею не розмовляла. У нас тут військове містечко й дуже багато національностей, тому не було потреби так напружуватися й щось міняти в своєму житті.
ПРО НАЦІОНАЛЬНОСТІ
Я взагалі ніколи раніше не ділила людей за якимись ознаками, навколо було багато національностей. І тільки коли почалася повномасштабна війна, я зрозуміла, що зараз іде війна між народами, а не просто одна людина воює з іншими. Вбивають саме українців. А ми маємо захищати свою гідність, честь народу українського і своєї держави.
ПОЧАЛА В 60 РОКІВ!
Коли в 2022 я вирішила змінити життя й пішла на курси Єдині, мені було майже 60 років! Я вважаю, що вчитися можна в будь-якому віці й це завжди престижно. Це навіть корисно, бо мозок працює, ти ведеш активну діяльність, розвиваєшся.
ДО ОСТАННЬОГО НЕ ПЕРЕХОДИЛА
Перехід на українську мову стався якось раптово. Навіть із початком російської агресії я якось не переймалася, що розмовляю російською. Тому що я вважала, моя мова природна й нічого страшного не відбувається, розмовляю так, як розмовляю.
А коли дитина моя пішла захищати Україну – старший син – я зрозуміла, що він захищає й мене, що я частинка тої України. І я мушу її представляти, маю бути гідна її й відповідно розмовляти мовою своєї держави. І вирішила, що потрібно розмовляти українською. Хоча я на слуху мала українську мову, оточення навколо мене українське, діти мої розмовляють українською. Але чогось я ніколи не спілкувалася українською й думала, що мені варто просто захотіти і я заговорю.
ПРОВАЛЬНА СПРОБА ГОВОРИТИ УКРАЇНСЬКОЮ
Колись давно я спробувала, в мене було таке бажання розмовляти. Але повірте, що я не змогла просто вимовляти українські слова. Я розуміла мову, а говорити було дуже важко. А діти мої були ще маленькі, й старший сказав: мамо, краще розмовляй своєю мовою, бо в тебе такий страшний акцент, що дуже смішно! Мені самій було дуже неприємно, що я не можу говорити, як всі навкруги. І потім після того навіть якийсь бар’єр виник: я не можу, всі будуть сміятися, як я говорю українською. Дуже довго я і не намагалася.
ЗНАЙШЛА КУРСИ “ЄДИНІ”
Коли я усвідомила себе частинкою України й захотіла розмовляти, то зрозуміла, що мені потрібно вчитися. І просто так обставини склалися, що раптом мені у вайбері викинуло таку рекламу курсу “Єдині”. І от у вересні син пішов у ЗСУ, а в жовтні я вже пішла на курси.
Було дуже складно, тому що вивчати українську, не знаючи елементарних термінів, це складно, я не все розуміла. Тому мені спершу треба було розібратися, що значить той термін і тільки потім вивчати й переходити на українську.
ЯК СИНИ ВІДРЕАГУВАЛИ
Старший син вже був на фронті, а молодший тут зі мною. Я просто прийшла й сказала, що я знайшла такі курси “Єдині”, напевне я буду вчити українську. Вони обидва дуже зраділи. Їм було дуже приємно, що я нарешті хочу розмовляти українською.
ВЧИТИСЯ БУЛО ВАЖКО
Зараз я вивчаю, мова мені подобається, вона дуже гарна. Але виявилося, що це не так просто! Розмовляти українською потрібно вміти! Мало розуміти мову, ще треба вміти вимовляти, а для російської щелепи, як кажуть, це тяжко.
Я почала вивчати в жовтні, дуже інтенсивно займалася. Це був період складний, як для країни, так і для всіх людей, постійні обстріли. Люди часто перебували без роботи вдома, мали достатньо вільного часу й його потрібно було чимось заповнювати. Я свій час заповнювала українською мовою. І з жовтня по січень займалася інтенсивно українською й виснажилася. Щоразу я переходила на наступну хвилю “Єдині”, починала знову вивчати й розуміла, що я не засвоїти навіть половину! Дуже важко в мене йшло навчання. Але з кожною хвилею все легше.
ЯК РОЗМАЛЮВАТИ СВОЮ МОВУ?
Спершу я просто вивчала, а потім в мене виникло бажання розмалювати якось свою мову, щоб вона була не тільки українською, а ще гарною, яскравою. Тому почала вивчати фразеологізми, вирази всякі цікаві, щоби свою мову розмалювати. І що мені дуже подобається в розмовних клубах, що нам дають якісь яскраві вислови, різні завдання для цього. Модератори розмовних клубів нам розповідають, де що цікаве та корисне можна знайти, що можна почитати.
“КОБЗАРЯ” КОЛИСЬ ЧИТАЛА РОСІЙСЬКОЮ
Я для себе відкрила художню українську літературу, я просто в захваті! В захваті від краси української мови та від творів, полинула в них, вони мене поглинули, я закохалася в українську літературу. До того я взагалі нічого не знала, окрім напевно “Кобзаря”, якого вивчали всюди, але російською.
КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК – ЦЕ ОСОБИСТЕ!
От навіть щодо кличного відмінка: він дійсно надає українській мові якусь таку особисту приємність. Мені дуже приємно, коли до мене звертаються “Олю”, і тепло на душі, такий стан: що ти маєш значення, це навіть відображено в мові, коли до тебе звертаються, це особистий момент.
СИН У ЗСУ ДОПОМАГАЄ ВЧИТИ МОВУ!
Вчитися було важко. Старший син уже був на фронті. Але я коли починала виконувати завдання, я хвилювалася й думала, боже, та я ж не встигну. І він мені допомагав, шукав для мене якісь цікаві факти. Свої виконані завдання я спершу відправляла йому, він їх виправляв і оцінював, при чому він дуже тактовно це робив.
А це мені дуже запам’яталося, бо дитина, яка колись говорила мені, що не треба мамі спілкуватися українською, бо не виходить, то зараз каже: ти молодець, класно! І такі вподобайки мені надсилає. Він підтримує найбільше з усіх.
Треба сказати, що я всіх здивувала. Бо я довший час протягом життя вже живу в Україні, працювала тут і при цьому не володіла мовою взагалі. А тепер до мене завдяки тому, що я заговорила, ще більш поважно ставляться. А старший син настільки підтримує, мені так приємно, що він мене хвалить, таке тепло всередині. І завжди каже: мамо, круто!
Я йому записую голосові повідомлення, щоб він почув, як я розмовляю. І він своїм побратимам розповідав про мене. І вони радили мені щось подивитися чи почитати українською. Це не просто підтримка, я відчула зв’язок щільний і дуже теплий. Мова нас об’єднала! Ми стали набагато ближчими. Йому дуже приємно, що я нарешті заговорила українською. Це ж природно: живеш в Україні й розмовляєш українською”.
Приєднуйтеся до Ольги – запишіться на сайті “Єдині” на безоплатні курси української!
Єдині в мові, єдині в боротьбі!