«Як би не маніпулювали фразою “ви ще на передовій розкажіть, якою мовою хлопцям і дівчатам воювати”, військові там точно знають, що мова – це маркер “свій-чужий”. Тому вона має бути одна – українська», — Богдан «Тавр» Кротевич.
У житті Богдана, звичайного хлопця із Сімферополя, місце української мови було не надто суттєве. Оточення та регіон проживання давалися взнаки. Але з початком повномасштабного вторгнення Богдан Кротевич став справжнім символом спротиву російській агресії.
«На жаль, до багатьох з нас усвідомлення нашої ідентичності прийшло тоді, коли ворог нахабно увірвався в наш дім. Для когось, як для мене, все стало зрозуміло 2014-го. Комусь для усвідомлення знадобилося ще вісім років. Але зараз усе очевидно. Ось ми – українці. Там – наш ворог».
Нині Богдан Кротевич — начальник штабу ОЗСП «Азов», і він у центрі дійсно важливих історичних подій.
«Мова – це важливо. І вона має бути одна – українська. Тому не шукайте виправдань, переходьте на українську, хай не одразу, хай поступово, але переходьте. Бо це найменше, що ми з вами можемо зробити для перемоги».
Дивіться повну промову Богдана Кротевича: