“Я з Одеси, донедавна працював у морі. У 2022 прийняв рішення переходити на українську. Головна причина – 24 лютого. Я живу в російськомовному регіоні, раніше ніби не було можливості, окрім якихось установ, розмовляти українською. І тоді я не замислювався про це. Повномасштабна війна мене спонукала змінити свою думку. І зараз намагаюся оточувати себе українською мовою: читати, дивитися фільми українською”, – ділиться своєю історією Євген, учасник нашого 15 курсу підтримки в переході на українську.
Друзі не переходять, і тому дуже складно бути в своєму середовищі такою білою вороною. Але маю сказати, що з них ніхто не чинив супротив, ніхто не казав, що це чимось погано: отак прийняли, як є. Але ніхто не хоче виходити зі своєї комфортної зони та вивчати українську.
Коли у нас на курсах “Єдині” були різні завдання, наприклад, знайти якусь близьку людину, з якою можна спілкуватися українською, і я пропонував одній, іншій людині, отримував відмови. А потім розмовляв із одним знайомим філологом, ми не дуже часто зустрічаємося, але з ним я розмовляв українською. Та це не основна мова його спілкування, тож коли ми договорили, він сказав російською: тепер ми можемо нормально говорити? Ось така історія.
Цей курс, який я пройшов, я вважаю, що він мені дуже допоміг. Тому що цілий місяць тебе оточують люди зі спільними інтересами та спільними проблемами та зі спільною любов’ю до мови. І хочу відзначити великий ентузіазм у розмовних клубах. Люди дуже прагнуть навчатися, мені подобається атмосфера – учасники дійсно щоразу чекають на ці зустрічі.
Спочатку був стрес. Бо мені здавалося, що знаю мову, але було неясно, як її застосувати. І щоразу замислюєшся над тим, що ти говориш, мозок має перебудувати свою реакцію. Це як коли люди говорять англійською чи іншою іноземною, а в мене так було з українською. Але коли я вже побачив успіхи, що я можу не тільки розуміти, а й вільно щось сказати, то стало інакше. Я приєднувався до клубів онлайн щоразу, як міг. І одразу вже на 4 чи 5 заняття побачив прогрес. І ці успіхи додали мені ще мотивації.
Плюс оце все проходить у цікавій манері. Окрім того, що є загальні курси, є ще самостійна робота. Я також ходив ще в Одесі у Veteran Hub на розмовні клуби наживо, це дуже особлива атмосфера, спільнота, це краще ніж онлайн, але не завжди є можливість їздити. Особливо мені подобалися філософські питання на розмовних клубах.
Прогрес мені давався поступово. І я його помічав не тільки у себе, а й у інших людей, з якими ми спілкувалися на розмовних клубах. Це було єдине місце, де я міг дійсно поспілкуватися з людьми українською.
Мені здається, що люди закінчують один курс “Єдині” та записуються на наступний, бо крім вивчення української це така для них психологічна підтримка, спільнота, терапія, коли людина в колі однодумців і туди хочеться повертатися, до цього спілкування. Тому що люди дуже часто бувають самотніми. А цей курс допомагає не лише вивчати мову, а ще й соціалізуватися.
Цей курс продуманий лінгвістами, які дійсно знають, як працює вивчення мови. І як людина занурюється у вивчення мови та практикує її, яка є мотивація у людей. Я вийшов на інший рівень володіння мовою. Раніше я взагалі раніше не міг спілкуватися українською. Тепер вільно висловлюю свої думки.