Наша модераторка Міла Шевчук веде вже 11 хвилю розмовних клубів: нині проводить онлайн щосуботи, а починала модерувати зустрічі наживо у Кракові. Вона – тренерка з української, членкиня Асоціації українських редакторів, авторка найдовшого мовного марафону, поетка, сценаристка і фасилітаторка груп підтримки.
«Не забуваємо перемішувати кашу в голові, щоб не підгорала!» — кажуть учасники розмовного клубу, і ми разом регочемо та показуємо одне одному сердечки.
Перший мій розмовний клуб онлайн випав на день, коли окупанти підірвали Каховську ГЕС. Це була інтенсивна робота, ми всі трималися й тримали одне одного. Наша сила була в єдності. І саме того дня була найактуальнішою звичайна вступна тема: що нас мотивує вдосконалювати свою українську та переходити на неї? Дякую кожній та кожному за ту надпотужну зустріч!
За цей час на розмовні клуби приходило від 2 до 46 людей. Якщо ви думаєте, що випадок із двома учасницями мене засмутив – то навпаки: це були жінки з Криму та Маріуполя, яким дійсно надзвичайно важливо та досить складно практикувати українську, тож ми мали напрочуд плідне заняття, яке я досі тепло згадую.
«У Рух «Єдині» я прийшла після того, як 7 місяців сама проводила щоденний мовний марафон, а потім, через технічні нюанси, шукала новий формат для занять. І дуже рада, що приєдналася! Для філологів і викладачів української «Єдині» — це дуже крута можливість постійного підвищення кваліфікації. Надзвичайно ціную навчання від Руху: це лекції та воркшопи і з соціолінгвістики, і з психології.
Ніколи не думала, що буду викладати українську чи вести розмовні клуби. Я майже 10 років працювала на телебаченні редакторкою та сценаристкою програм, запускали з командами нові проєкти від ідеї до ефіру. Це була складна робота з майже цілодобовим зв’язком, але натхненна, драйвова, важлива. У 2021 році Всесвіт нагадав, що за освітою я саме викладачка мови та літератури.
Перед повномасштабним вторгненням у знайомих і колег популярним був запит на опанування української. За іронією, свій волонтерський мовний марафон для всіх охочих хотіла розпочати 24 лютого. Але довелося цю справу відкласти. В окупації в Гостомелі в підвал принесла підручник із української для дорослих та з антисуржику, а ще книжки з мистецтва, щоб було, що читати. Тож щоденні зустрічі на «мовоньку» почалися після виїзду з окупації та необхідного лікування. І сама вела марафон 7 місяців. Ось чому зараз надзвичайно ціную технічну підтримку «Єдині»!
Розмовні клуби — це не просто практика української. Це потужна підтримка спільноти однодумців і особистісний розвиток завдяки новій інформації.
А ще, оскільки багато людей відвідують курси «Єдині» кілька місяців поспіль і навіть більше за рік, то розмовні клуби стають затишним щотижневим ритуалом, місцем теплої зустрічі добрих друзів. Це велика сім’я, що зустрічається, аби разом потішитися милозвучністю української мови та пізнати нове про нашу культуру й історію
Стати частиною великої та дружної команди проєкту «Єдині» можете і ви! Заповнюйте анкету модераторів та популяризуйте українську!